Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Менеджмент arrow Теория организации

ОРГАНИЗАЦИЯ КАК СИСТЕМА

Понятие организационной системы. Организация как открытая система

Системна методологія у менеджменті отримала визнання та значне поширення вже в другій половині XX ст. Науково-технічний прогрес, що дав могутній поштовх автоматизації виробничих процесів, став впливати й на процеси управління. Потрібною стала кібернетика — теорія, що пояснювала деякі закономірності авторегулювання в біології, фізиці і техніці. Відкрилися можливості застосування цих закономірностей в теорії та практиці управління соціально-економічними організаціями. В Україні це знайшло застосування спочатку в проектуванні автоматизованих систем управління (АСУ), а потім і в формуванні системного підходу до всіх процесів організації й управління в соціально-економічних структурах. Серед праць зарубіжних авторів, що визнавали системний підхід як один з універсальних інструментів менеджменту, в Україні здобули популярність роботи Р. Джонсона, Ф. Каста, Д. Розенцвейла, С. Оптнера, С. Янга, Дж. Ріггса, М.Х. Мескона.

Системний підхід увійшов до теорії організації як особлива методологія наукового аналізу і мислення. Здатність до системного мислення стала однією з вимог, що висуваються до сучасного керівника. Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уявленні про організацію як про систему. Система, за визначенням багатьох авторів, — це сукупність взаємопов'язаних елементів. Характерною особливістю такої сукупності є те, що її властивості як системи не зводяться до простої суми властивостей вхідних елементів.

Якість організації системи зазвичай виражається в ефекті синергії. Він виявляється в тому, що результат функціонування системи в цілому є вищим, ніж сума однойменних результатів окремих елементів, що становлять сукупність. На практиці це означає, що з одних елементів ми можемо отримати системи різних або однакових властивостей, але різної ефективності, залежно від того, як ці елементи будуть взаємопов'язані, тобто як буде організована сама система.

Організація, що є в найбільш загальній абстрактній формі організованим цілим, становить граничне розширенням будь-якої системи. Поняття "організація" як впорядкований стан цілого тотожне поняттю "система". Поняттям протилежним "системі" є поняття "несистема".

Система — це певна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю. З цієї позиції поняття "організація" відповідає поняттю "система". Проте поняття "організація" дещо ширше за поняття "система", оскільки відображає не тільки стан порядку, але і процеси впорядкування. Саме ця подвійність природи поняття "організація" робить його трактування набагато змістовнішим. Будь-яка система може розглядатися як результат організаційних перетворень, що змінюють один її стан рівноваги іншим.

Система — це не що інше, як організація в статиці, тобто зафіксований на певний момент стан впорядкованості.

Розгляд організації як системи є продуктивним, оскільки це дає змогу систематизувати і класифікувати організації за низкою загальних ознак. Так, за рівнем складності виокремлюють дев'ять рівнів ієрархії:

• рівень статичної організації, що відображає статичні взаємини між елементами цілого;

• рівень простої динамічної системи з наперед запрограмованими обов'язковими діями;

• рівень інформаційної організації, або рівень "термостата";

• організація, що само зберігається, — відкрита система, або рівень клітини;

• генетичні громадські організації;

• організація типу "тварин", що характеризується наявністю рухливості, цілеспрямованою поведінкою і обізнаністю;

• рівень індивідуального людського організму — "людський" рівень;

• соціальна організація, що є різноманітністю суспільних інститутів;

• трансцендентальні системи, тобто організації, які існують у вигляді різних структур і взаємозв'язків.

В основу системного підходу до вивчення організації, що дав можливість розглядати її в єдності всіх складових підсистем та процесів, покладена загальна теорія систем (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Дружинін, П. Лоуренс, Б. Юдін). Спочатку організація досліджувалася як закрита система, проте згодом виявилося, що в природі таких організацій немає. Тому сьогодні визначальним є підхід до організації як до відкритої системи, що характеризується такими рисами:

• наявність компонентів (система складається з певної кількості частин, що називаються компонентами чи елементами. Вони є необхідними для досягнення цілей системи);

• наявність зв'язків (між компонентами системи, із зовнішнім середовищем);

• наявність структури (форма зв'язків організаційно закріплена в структурі, що забезпечує стійкість та надає системі стабільності);

• наявність взаємодії (компоненти впливають один на одного і лише у взаємодії всіх елементів і зв'язків можливими є процеси, за допомогою яких досягається результат);

• перебіг процесів (у системі одночасно здійснюється низка процесів, кожен з яких пов'язаний з певними змінами. Процеси змінюють ресурси, що входять в систему, перетворюючи їх в організаційний продукт);

• цілісність та емерджентність (властивості, які виникають лише в результаті взаємодії компонентів організації);

• возможность идентификации (свойства, на основе которых одну организацию можно отличить от других организаций);

• наличие внешней среды (явлений и факторов, которые не являются частью системы, но существенно влияют на нее);

• наличие концепции (отражает миссию, цели и ценности организации).

Применение системного подхода для изучения организации позволяет значительно расширить представление о ее сущности и тенденции развития, более глубоко и всесторонне раскрыть содержание процессов, происходящих выявить объективные закономерности формирования этой многоаспектной системы.

Сейчас в литературе существует множество определений системного подхода. Наиболее полной и лаконичной по содержанию дефиниция В. Садовского, который отмечал, что системный подход, или системный метод, является эксплицитно (очевидно, открытым) описанием процедур определения объектов как систем и способов их специфического системного исследования (описания, объяснения, прогнозы ).

Системный подход при исследовании свойств организации помогает установить ее целостность, системность и организованность. При системном подходе внимание исследователей направлена на склад организации, свойства элементов, проявляющиеся во взаимодействии. Установка в системе устойчивых взаимосвязей элементов на всех уровнях, то есть установление закона связей элементов, является проявлением структурной системы как следующую ступень конкретизации целого.

Структура как внутренняя организация системы, отражение ее внутреннего содержания оказывается в упорядоченности взаимосвязей ее частей. Это позволяет определить ряд существенных проявлений организации как системы. Структура системы, выражая ее сущность, составляет совокупность законов определенной сферы явлений.

Исследование структуры организации - важный этап познания разнообразия связей, имеющих место внутри исследуемого объекта. Это одно из проявлений системности. Другое проявление заключается в выявлении внутриорганизационных отношений и отношений объекта с другими составляющими системы высшего уровня. В связи с этим необходимо, во-первых, рассматривать отдельные свойства изучаемого объекта в их соотношении с объектом как целым, а во-вторых, раскрыть законы поведения.

Системный подход к исследованию организации в современном его толковании тесно связан с самоуправляемыми процессами систем. Социально-экономические системы в большинстве случаев неравновесные спонтанно обеспечивает развитие эффекта самоорганизации человеческого фактора и соответственно самоуправления.

Организационная наука, применяя системный методологию, предусматривает изучение и учет опыта организационной деятельности в различных типах организации - экономических, государственных, военных. Рассмотрение организации как системы позволяет обогатить и разнообразить методологический инструментарий исследования организационных отношений.

На основе понимания организации как системы можно выделить ряд общих свойств, присущих организациям любой природы.

Известно аристотелевское положение - "целое больше суммы его частей" - до сих пор остается важнейшей характеристикой организованной целостности. Создание целого осуществляется с помощью интеграции. Интеграция - это объединение частей в единое целое. Любую организацию можно рассматривать как интегрированное целое, в котором каждый структурный элемент занимает свое место.

Понятие целостности неразрывно связано с понятием эмерджентности. Эмерджентность называется наличие качественно новых свойств целого, которые отсутствуют в его составных частей. Это означает, что свойства целого не является простой суммой свойств составляющих его элементов, хотя и зависят от них. Однако объединяемые в систему (целое) элементы могут терять свойства, присущие им вне системы, или приобретать новые.

Организация, будучи целостным, системным образованием, характеризуется устойчивостью, то есть всегда стремится восстановить нарушенное равновесие, компенсируя изменения, возникающие под влиянием внешних факторов.

 
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Инвестирование
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Политэкономия
Право
Психология
Региональная экономика
Религиоведение
Риторика
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее